„Аналітичне” завершення року
Проблема 1 – українські молочні ферми надзвичайно сильно «закомерціалізовані» та «заполітизовані», а це гальмує їх розвиток і знижує їхню рентабельність;
Проблема 2 – надзвичайно слабкий менеджмент на українських фермах який умовно можна поділити на дві категорії: перша, це – інтелектуальний інфантилізм, а друга категорія, це – інтелектуальна імпотенція;
Проблема 3 – її отримуємо як наслідок від попередньої проблеми, це небажання та невміння більшості українських виробників молока працювати над собівартістю…
Тепер кілька порад які допоможуть українським виробникам молока не тільки вижити, але й зміцнити свої позиції, і знову таки це поради тільки для тих виробників які не скиглять, що все так погано і не чекають, що хтось щось їм дасть, а для тих хто вміє думати, вміє працювати і вміє приймати правильні рішення:
1. Зараз, як не парадоксально це звучить, але саме зараз час інвестувати і інвестувати необхідно правильно, можна почати з „простих” інвестиції, таких як на приклад, перехід на підстилку пісок, про варіанти та напрямки інвестицій я писав неодноразово, можете переглянути… Один приклад, все-таки виділю: багато доїльних зал в Україні потребують оптимізації і модернізації (вони запроєктовані та укомплектовані неправильно), навіть ті які нещодавно ввели в експлуатацію, бо щоб доїти більше і швидше (це важливо) ДЗ треба переробляти;
2. Робота з людьми, бо це найцінніший ресурс. Спочатку коронавірус, а зараз війна, тільки посилюють контроль на ринку праці саме роботодавця, це означає, що дефіциту робочої сили немає, але є величезний дефіцит відповідальних працівників, от якраз з ними і необхідно працювати і правильно оптимізувати їхню роботу у виробничих процесах;
3. Чому я акцентую увагу саме на роботі з людьми, бо!, інвестиції в роботизацію ферми, це поки що дорога «в нікуди», простіше сказати, це дорога до банкрутства, бо на роботизованих фермах корови живуть менше, хворіють більше, їх частіше вибраковують, що стосується молочної продуктивності то вона менша і в додачу саме неприємне, що вона лімітована, тому і робота над збільшенням продуктивності ускладняється і часто вона неефективна. Можу тільки добавити, що в майбутньому на промислових молочних фермах можливо будуть якісь роботи, але точно не в тому вигляді в якому зараз ви їх бачите 
(я про це розповідав детально на нашому останньому вебінарі);
4. Селекційно-генетична робота, або як я часто кажу, що генетика вибачає багато помилок, іншими словами перефразую, що генетика дає більше переваг, нажаль в Україні на молочних фермах потенціал худоби ще дуже і дуже слабий (в порівнянні звичайно), як приклад, „правильних” нетелей купити в Україні майже неможливо;
5. Припинити членство та будь-яку іншу участь в різних організаціях, асоціаціях, коопераціях, в реаліях України це неефективно, подекуди навіть шкідливо для бізнесу;
6. Має запрацювати на повну вільний справедливий ринок землі, бо саме відсутність такого ринку землі і гальмує розвиток молочного скотарства в Україні і дуже сильно;
7. Ну і кілька слів про т.з. «державну підтримку» на мою думку, державна підтримка напевно необхідна може тільки дрібним фермерам для збереження автентичностей та традицій, а для всіх інших, можливості на ринку мають бути справедливими…